Історія будівництва 1990р.

За розповіддю жительки с. Озерці Лопанчук Марії Павлівни будівництво церкви розпочали у 1989 році. Будували її усім миром, не лише жителі села, а й  жителі сусідніх сіл: Городка, Рудки. Важких зусиль коштувало отримати дозвіл на будівництво. Районна влада відсилала у Київ, а там – у Москву. Доводилось їздити у комітет по справам релігій, але дозволу спершу не дали. У той час не давали дозволів на спорудження храмів. За порадою священника нині сусідньої парафії Михаїла Скорбицького, було вирішено написати лист-прохання до Москви, про дозвіл на будівництво храму. Щоб не втрачати часу, тодішній голова сільської громади, порадив для початку, зробити документи на земельну ділянку, нібито під будівництво будинку та розпочати зводити фундамент, стіни – згодом все вирішиться. Тільки почали збирати матеріал на храм, як прийшов зворотній лист з Москви – дозвіл на будівництво храму у селі Озерці. У червні 1989 року, протоієрей Михаїл, Сарненського благочиння встановив Хрест, заклав камінь та освятив ділянку під будівництво Храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Будівництвом керував священник – отець Михаїл Скорбицький. Проте після завершення будівництва  він виїхав з села, а священником призначили отця Бориса Акуленка, який здійснює своє служіння і донині. Багато зусиль для будівництва заклали самі жителі села. А саме:  Іщик Євгеній Іванович ( в майбутньому староста храму), Лопанчук Марія Павлівна, Макарчук Ясон Тихонович, Іщик Олександр Іванович, Савонік Василь Трифонович, Савонік Іван Трифонович, Фесюк Михайло Мусійович.

  Спершу зробили фундамент і почали зводити дерев’яні стіни, потім обкладати цеглою. Цей матеріал закупляли у Рівному. Довозом цегли піклувався Куніцкий Іван Павлович. У жовтні 1990 року церква була покрита жерстю. З купівлею цього матеріалу допоміг колишній директор РАЕС Коровкін Володимир Олександрович. Завершили будівництво храму у кінці 1990 року. У 2012 році покрівлю церкви змінили на більш сучасну, голубого та золотистого відтінків.    За композицією церква належить до українських триверхих тризубних храмів. Вона має кам’яний підмурівок, великі пілястри, арки, великі віконця-бійниці. Храм трьохбанний, однонефний, завдовжки 19.5 метрів, а ширина його складає 8.5 метрів. Висота дзвіниці з Хрестом – 17 метрів. Із заходу над бабинцем знаходиться двоярусна дзвіниця єпархіяльного стилю з чотирма дзвонами. Над нею, на восьмигранному світловому барабані, розміщений купол, що завершується декоративним ліхтариком з маківкою. До прямокутного вівтаря з півночі і півдня прибудовані невеликі ризниця і паламарня. Ззовні храм пофарбований у голубий колір. Покрівля та куполи вкриті жерстю голубого та золотистого відтінків. Підлога в храмі дерев’яна, стелі плоскі і склепінчасті поштукатурені, вкриті розписами, як і внутрішні поверхні стін. На території церкви прокладені доріжки з асфальтним покриттям і бетонними плитками. Церковне подвір’я вкрите газоном, клумбами, озеленене деревами листяних і хвойних порід.