Село Мульчиці – частинка нашої багатостраждальної рідної України. Воно має свою історію, звичаї, народну пам’ять.
Село розташоване на березі річки Стир в мальовничому куточку Волинського Полісся. Розлогі рукави річки з безліччю водойм, весняна повінь, літні квітучі луги, шум лісу, м’яке повітря повноводних водойм витворили незрівнянні краєвиди та неперевершену красу цієї місцини, споглядаючи яку в серці зостається відбиток особливої Божої краси та Його дивовижної присутності тут. На околиці села Мульчиці знайдено кремінні знаряддя, уламки глиняного посуду зарубинецької культури.
Село Мульчиці відоме з 1629 року. Свою назву успадкувало від назви річки Молька. В церковних документах знайдено назву села Мольчиці до XX століття. В 1903 році село позначалося Мульчицями.
Перші поселення виникли на вулиці Осела, яка була найкраще захищена від повені. Далі поселення виникло на березі річки Молька, що впадає в річку Стир, тому не дивно, що першими поселенцями були рибаки.
Старожили розповідають, що село пам’ятає не тільки німців, поляків, а й турків. Велика сила турків проходила там, де розташоване сучасне село Журавлине. Військо розтягнулося у вигляді довгого звивистого вужа, а військова сила витоптала низовину так, що став брід. Назва Вужів Брід збереглася і до сьогоднішніх днів. З турками в селі Мульчиці пов’язане урочище Любичі, яке розташоване на околиці села. Це місце надзвичайної любові українця і туркені, яка покохала юнака і залишилась йому за дружину. З того часу в селі пішов українсько-турецький рід.
Події 1918-1920 років також зачепили жителів села. В січні 1918 року в селі була проголошена радянська влада. Брали участь наші односельчани і в громадянській війні. В час, коли західноукраїнські землі, в тому числі й територія села Мульчиці, опинилися під владою Польщі, школа в селі розміщувалась в двох хатах жителів села, які були розташовані на певній відстані одна від одної. Уроки викладали місцеві і приїжджі вчителі. Дисципліна в цих школах була суворою.
На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів билися 370 жителів села, з них 142 чоловіки нагороджено орденами і медалями. В центрі села на честь 229 односельчан, які загинули в роки війни, встановлено обеліск. У 2008 році поряд з обеліском встановлено пам’ятний хрест полеглим за волю України.
В 1967 році село було електрифіковано
В 1978 році збудовано будинок культури на 300 місць, магазин, пришкільний інтернат, поштове відділення.
В 2011 році жителі відкривали нову школу, яку побудували за три літні місяці.
В 2012 році культурно-дозвіллєвий комплекс де розміщено спортивний зал та кімната дитячого дошкільного закладу відчинив відвідувачам свої двері.