Дуже часто можна почути такі вислови: «Повернутися до джерел свого дитинства», «Бути чистим як джерельна вода». В багатьох казках батько посилає синів своїх до цілющого джерела по воду, а у скількох піснях народних згадується криниця з джерельною водою!
Що ж це за чудодійні криниці, звідки вони взялися? Чи й насправді вони мають такі цілющі властивості? Чи є вони на території мого села? І що відомо жителям села про історію їх виникнення? Ось такі запитання я поставив, коли вирішив дізнатися про джерела. Відповідь на ці запитання я отримав від заболотчан.
Однак, перш ніж звернутись до старожилів і розпитати їх про джерела нашого села, я взяв том третій Української Енциклопедії, щоб довідатися про тлумачення слова джерело.
Ось його визначення: «Джерело – природний вихід підземних вод на земну поверхню. Живлення джерела відбувається від постійних і тимчасових водостоків. Розрізняють джерела низхідні та висхідні, а також холодні і теплі, хімізмом (прісні і мінеральні), за газовим складом. Використовуються для водопостачання. Мінеральні джерела мають лікувальні властивості.»
Нинішнє село Заболоття молоде, всього 25 років і утворилося воно внаслідок переселення двох сіл Полонного і Заболоття в одне. Історія його захоплююча, переплетена легендами, переказами. Від баби Насті слухав я їх з малих років. Особливо зацікавило мене перекази про джерела, що знаходяться на території села. Про одне з них я розповідав минулого року на такому ж конкурсі. Ще про одне я розповідав сьогодні . Називають його Цеглина. Я думав, що ця назва пов’язана з цегляним заводом, який існував у селі з 1960 по 1995 р. На цьому заводі працювали заболоттівці та полонці. Цегла, виготовлена там, користувалася попитом у нашому та сусідньому районах. За словами колишніх працівників цього заводу, вигідно було мати його у селі, адже глину і воду брали поряд із самим заводом. Однак, назва джерела, аж ніяк не пов’язана із цим заводом. Жителі села Чирук Надія, Скібчик Надія Микитівна розповіли мені, що джерело Цегелина виникло задовго до появи заводу. Історія його появи таємнича, адже місце, де воно знаходиться, високе, піщане. Легенда каже, що якось один чоловік тяжко занедужав, але мав сім’ю і змушений був працювати. Одного разу він повертався з лісу з в’язкою хмизу. Втомився, поклав свою ношу, схилився на неї та й задрімав. Проснувся від незнайомого голосу: « Встань, чоловіче, та викупайся в цій воді, і йди здоровий додому». Зляканий чоловік схопився на ноги, глянув поперед себе і завмер – перед ним джерело. Помився він і відчув легкість та силу у тілі. Довго нікому нічого не розповідав, хоча чув здивовані домисли односельчан з приводу появи джерела.
З часом здивування людей зникло і вони почали брати з нього воду. Вода була смачна, холодна, а ще мала якусь надзвичайну силу. Люди, випиваючи її відчували свіжість, приплив сили і енергії. Тетерук Василина, Ошурко Андрій, Супрунець Ганна розповідають про появу джерела таке, що частина сільських земель, прилеглих до міста Кузнецовська, знаходиться на «плавунах». Плавунами у Заболотті називають карсти . «Карст -явища, пов’язані з розчиненням природними водами гірських порід. Карст характеризується комплексом підземних і поверхневих форм рельєфу, своєрідністю циркуляції і режиму підземних вод, річкової мережі.
За переказами жителів, внаслідок підняття земельних вод до поверхні, і виникло це джерело. Тетерук Василина говорить, що якщо ґрунтові води піднімаються, то джерело більшає, а якщо ж відходять – меншає.
Як там би не було, але в цілющу дію його води старожили села вірять. А назва Цегелина походить від того, що розташована вона на глиняному грунті. Колись полонці і заболоттівці поряд з джерелом брали глину, з якої власноруч випікали цеглу. Потім з цієї цегли клали печі та груби в хатах. Вони ж стверджували, що цегла теплотривка, якщо полежати на печі зробленої з цієї цегли, то швидко зникає біль у попереку, перестають боліти кості.
Існує ще легенда, яка розповідає, що джерело з’єднане з заплавою річки Стир, яка знаходиться поблизу села Острів. Навколо цього твердження велось багато суперечок. Один чоловік, щоб переконати в достовірності цього зв’язку, зловив у джерелі щуку, з плоского заліза зробив кільце, начепив його рибині на хвіст і випустив після цього у джерело.
Скільки було здивування, коли в заплаві через деякий час інший чоловік у рибальську сітку впіймав цю рибину!
Сьогоднішнє джерело Цегелина нічим не нагадує колишнє. Воно замулилося, заросло травою, тільки невеличким оком визирає із заростей. Джерело ще живе, ще б’ється його душа… Адже, на мою думку, правдивим є твердження людей, що джерела – це цілющі вени землі. Вона посилає їх на поверхню, щоб лікувати людські хвороби, щоб тримати таким чином тісний зв’язок людини із своїми глибинами.
Дуже часто старі люди згадують про цілющу воду цього джерела, яка тамувала не лише спрагу, а й відновлювала силу косарів, женців, пастухів, робітників, які стояли десятигодинну зміну біля розпечених цегельних печей.
Мабуть, забруднюються сьогодні людські серця, не турбуються проблемами природи. Джерело Цегелина разом із селом пережило багато змін, спостерігаючи за людським життям і чекаючи, поки якась людська рука очистить його, поверне до життя.