Бував тут часто мономах

Птахами пролітають над нашою землею роки, віки, зберігають на ній сліди тих, хто орав землю, вирощував хліб, будував човни, прокладав дороги, зводив храми. Творіння їх рук і розуму дивують нас і тепер, і голосом віків озиваються до наших рук – кам’яною сокирою, глиняним горщиком, човном-довбанкою, давньою піччю або й цілим городищем, що піднімається на березі річки, озера. серед боліт. Слово «городище» старослов’янського походження і означає залишок укріпленого міста (граду) оселі. Як правило, давній град, оселя були захищені природними перепонами: річками, болотами, ярами. Одне з таких городищ розміщене з правого берегу річки Стир, що біля села Бабка, і давно вже чекає свого неконьюктурного дослідника, який би розповів про наших далеких пращурів, що залишили тут сліди свого перебування.

Колись на цьому місці великим багаттям горіло життя з його різнобарвним блиском. Перед тим, як писати його історію, слід нагадати своїм майбутнім опонентам, що ще задовго до приручення  коня і винайдення воза, людина знала човен, а основною артерією життя були ріки. Отож і поселились наші предки біля них не тільки тому, що вони їх годували, захищали, але були, насамперед, шляхами міграції.

Як свідчить відомий вчений-історик, археолог Олександр Цинкаловський життя на Полісся прийшло дуже рано. В своїй праці «Ріка Прип’ять та її допливи» (річка Стир одна з головних допливів, тобто приток) пише: «Про дуже раннє заселення Полісся і правдоподібність поселення на нім народів, що напливали сюди з полудня І заходу. свідчать передусім умови гідрографічні і кліматичні, а також археологічні знахідки, що походять з Полісся». Вчений в 30-х роках дуже багато своєї дослідницької праці присвятив нашому краю, і його книги є багатюще і об’єктивне джерело для нашої історії. Серед його чисельних відкрить і були городища над допливами Прип’яті, знахідки римських з ІІІ – ІV ст. н.е., арабських – ІХ – Х ст. монет, що мтверджували не тільки про густоту заселення, а й жваву торгівлю з іноземними купцями, насамперед бурштином (дорогоцінний камінь). рибою, медом, збіжжям, хутром бобрів, видр та інше.

Далі в названій праці Олександр Цинкаловський стверджує: «3 Полісся і через Полісся мусили існувати постійні торговельні шляхи, котрими купці доходили до найдальших закутин цього краю. Ці шляхи ми можеме усталити на підставі знахідок чисельних скарбів римських монет і привозів, що значать ці шляхи уздовж волинських рік вглиб Полісся».

Вже в період раннього середньовіччя Полісся було густо заселене. Свідками того і є чисельні городища, могильники, скарби монет, а також назви сіл (як от Вараш), урочищ, курганових поховань, погостів.

З утворенням давньоруської держави з центром у Києві, водні артерії Полісся не тільки не втрачають попереднього призначення, а й стають гепер головними стратегічними шляхами для ведення війн на, Заході. Використовуються для збирання данини, яка поліськими ріками. що впадають у Припʼять, Дніпром – довгими караванами пливла до Києва з так званих погостів.

Чисельні оселі-погости були по берегах річок Стир, Кормин. Свідченням того є нещодавно відкрите на річці Кормин за 5 км. на північ від села Красноволя давнього городища-логосту, яке одночасно стужило й оселею (місцем) перебування військової залоги. що захищала гирло річки Кормин (7—8 км від впадання в Стир). контролювала збір надходження данини в цій місцевості та своєчасне відправлення караванів з нею по Стиру й Припʼяті до Києва, або можливо до перевалочного пункту біля с. Бабка.

Якщо уважно проаналізувати ту невелику кількість джерел, що виявлені автором про давне з VI-VII ст. городище біля села Бабка, пізнішого погосту і укріпленого замку X-ХІІІ ст.. то лостає своєрідний спис цього давнього поселення над Стиром, яке кілька разів переживало процес розквіту і занепаду, аж доки його, ймовірно монголо-татарська повінь остаточно не залила.

Гідрографічні і кліматичні умови були ословною причиною поселення наших далеких предків на піщаній горі біля р. Стир. Захищена гора природними перепонами була ідеальним місцем в цій місцевості для життя людини, а для нього було все необхідне: ліс, риба, дичина, хліб, хутра, мед і інше, все те, що людина створювала в даних умовах своєю працею. Яскравим свідченням того є не тільки археологічні розкопки, проведені тут. а й чисельні випадкові знахідки давніх римських монет, кераміки, знарядь праці, човнів-довбанок та інших слідів людського життя з VI-VII ст. Все це свідчить про високий тогочасний розквіт поселення, ного економічні й торгові звʼязки з далекими і ближніми земляками.

Суперечливі на перший погляд висновки, що їх надрукували, цитую за «Історією сіл і міст. Ровенська область». Київ, 1973 р.с. 178: «Поблизу села Бабки досліджено давньо- руське городище, на якому виявлено залишки чотирьох будівель та 13 господарських ям» та «Поблизу села Бабка на правому березі р. Стир — городище, досліджуване в

1957 – 1958 рр. і виявлено залишки чотирьох жител і 13 господарським ям з VII-VIІI ст.» – І. К. Свешніков, Ю. М. Нікольченко «Довідник з археології України. Ровенська область». Київ. Наукова думка, 1982, с. 40.

Перше джерело, як бачимо, говорить про давньоруське городище, друге – старословянське, але як було вже сказано вище, воно зберегло сліди обох цих часових поясів. Це означає, що життя тут яскраво горіло своєю тогочасною різнобічністю період ранніх словʼянських поселень і по якійсь причині згасло та з новою силою і різномаїтгям розгорілось в час Київської Русі. Таких прикладів. коли на одному й тому ж місці кілька раз виникало і згасало життя, історія знає чимало.

Давньоруський період городища біля с. Бабка має свою окрему і багату історію. Без заперечень можна стверджувати, що те поселення виросло на місці давнього словʼянського, зовсім не випадково, а лише доповнювало попереднє в часі. Адже саме ріка Стир із притоками була тією артерією, по якій від її гирла і далеко на південь розкинулась широка мережа погостів (пристаней). Вони одночасно могли бути й градами-замками, що контролювали й охороняли певні відтинки водніх шляхів мали сталі залоги, що берегли життя і спокій на цій землі.

Саме таким Градом-Замком, погостом служило В Х-ХІІІ ст. поселення на правому березі ріки Стир біля села Бабки.

Давньоруський град-замок над Стиром підносивсь на горі, з якої можна було контролювати рух і помічати небезпеку на велику відстань, а якщо врахувати високі дерев’ні вежі, що височіли на горі, то їх значення маяка і стража незаперечне…

Як правило тогочасні гради будувались на Поліссі із дерева, як і інші будівлі, бо воно було найдешевшим і найдоступнішим матеріалом. Пізніше будівельним матеріалом ставала цегла. Великі земляні вали оточені водою. дубові, як правило, частоколи на них, охоронні вежі по боках з незмінною сторожею, підвісним мостом і погостом — пристанню для човнів. За частоколом були житлові будівлі селян, ремісників, купців, будинки сторожі, князівського дружинника-воєводи, що був володарем граду і цілої місцевостІ. Безперечно, будівля храму була невідʼємною його частиною, бо ж несла і сіяла духовність людності краю.

Сюди до граду стікалась данина, яку збирали князівські дружинники по селах ще за зими. Ії складали у відповідні склади-ями і з першим воскресінням ріки вантажили на судна і пливла вона на довгих караванах з чисельною охороною водними шляхами Стиру – Припʼяті — Дніпра до Києва.

Саме виходячи з стрітегічних міркувань охорони,контролю безпеки краю маємо на історичній карті Х-ХІІІ ст. біля села Бабка давньоруський град.

Слід наголосити, що торгове і економічне життя тут не відігравало аж такої другорядної ролі, бо воно було головним додатком і наслідком стратегічного розташування граду, як і самої його появи на історичній карті. Навколишні місця на десята кілометрів були багаті прекрасними лісами, що служили добрим будівельним матеріалом, хлібними полями. Зустрічались також тарпани – дикі поліські коні, про що говорить і літописець у ХІІ ст. і колись то Великий Київський князь. Володимир Мономах часто відправлявся на їх лови. Багата була навколишня місцевість худобою, птицею, рибою, медом, хутрами, які і в давньсловʼянську добу і в часи Київської Русі залишались важливим товаром для далеких купців.

Щоденно з граду вирушали по водних шляхах і воїни-сторожі, які пильнували і тримали звʼязок з іншими погостами на найближчих притоках Стиру. Вони перевозили не тільки добро, а й князівські укази, грамоти, стежили за життям краю, прагнули забезпечити спокій і порядок.

Князівська залога частково могла бути укомплектована і з місцевого люду, але найбільш важливі стратегічні пункти-гради над водними шляхами контролювались виключно професійними воїнами київських князів, а по окремих містах стояли навіть варязькі залоги

В ХІ-ХІІ ст. з розширенням мережі грунтових доріг та бурхливим процесом роздріблення і занепаду давньоруської держави значення водних шляхів починає падати, а стратегічні гради-оселі над ними втрачають своє головне призначення.

Яку назву носив давній град біля села Бабка історичній науці невідомо, але, безперечно, не сучасну назву села, бо слово «бабка з «Етимологічно – семантичним словником української мови» Митрополита Іларіона, Віннілер Канада, 1979 р. 1. с. 109 пестлива форма від слов «баба». і як стверджують архівні документи саме цей час і виникло село біля давнього городища.

Перегортаючи сторінки віків, прислухаймось до голосу минулого і почуймо в ньому радощі і болі з наших далеких предків, що їх поховала і зберігає Поліська земля. Все те є на історія, без якої ми перекоти-поле на дорогах віків.

Саме на цих вікових дорогах на березі річки Стир, біля села Бабка горіло розмаїттям життя і побуту велике поселення, яке своїми контурами чітко вписалось в історичну картину нашого краю.

В. РОЖКО працівник держархів Волинської області.